Корепендент: Назар, вітаємо із довгоочікуваним чемпіонством та суперкубком. Тебе визнали кращим гравцем сезону, який твій секрет успіху?
Міліщук Назар: Щиро дякую! Секрету ніякого нема, думаю, що головне це підхід і ставлення до своєї роботи, мети, а успіх прийде. Роботу оцінюють в кінці її завершення, і якщо ти ставишся до неї не байдуже, то і її завершення буде виглядати згідно твого виконання. В Біблії написано так: І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям!
Корепендент: Розкажи про себе, звідки ти родом, де були твої перші кроки у футболі?
Міліщук Назар: Родом я з смт. Дубляни, Самбірського району. З шести років переїхав жити в Дрогобич, навчався у школі №2. Почав займатись футболом з восьми років у Дрогобицькій ДЮСШ, першим моїм тренером був Максимов Віктор Миколайович. Після ДЮСШ я почав грати за юнацьку команду «Нафтовик» Борислав, де тренером був Круп’як Дмитро Михайлович, це можна сказати теж один із перших моїх тренерів який працював у ДЮСШ разом із Максимовим Віктором Миколайовичом. Пам’ятаю, як після гри з Самбором – це була моя перша гра, в якій я вийшов на заміну у другому таймі, роздавали премію, я отримав дві гривні, на той час це був 2000 рік. Хто грав повний матч, отримував десять гривень, а основна команда отримувала, якщо не помиляюсь 200грн чи 300грн. Це була Перша ліга області, так як зараз Прем’єр-ліга. І запам’ятались слова тренера: колись будеш давати інтерв’ю, скажеш, що перша твоя премія була дві гривні. Ось його слова і виконую (сіміється). Потім, я вчився на другому курсі ДДПУ ім. Івана Франка у Дрогобичі, факультет фізичного виховання. Став чемпіоном області серед юнаків у 2004 році з командою "Каменяр" Борислав, а вже за рік, почав грати за основну команду "Галичина" Дрогобич. Потім деякий час за «Дубляни» смт. Дубляни з якого я родом, вони тоді виступали також у першій лізі області. А за деякий короткий час у «Княжій» разом із Богданом Хмизовим. Це була обласна команда при ФК "Львів", виступала у першості області. Тоді був шанс потрапити у дубиль ФК "Львів" коли вони виходили у Вищу лігу, але я вже не проходив по роках, на той час я мав вже 22 роки. Після, того потрапив у Східницю, і гравши там пів сезону поїхав у Бурштин який виступав у першій лізі України. Грав я там у сезоні 2009–2010 і 2010–2011. Потім Самбір, який виступав на аматори України. Після Самбора мене запросив Малик Василь Іванович в ФК «Миколаїв». Це був 2012 рік. Перший сезон в Миколаєві для мене був вдалим, забив 9 мячів виявилось, що став кращим бомбардиром в команді. А також на урочистому вечорі після сезону, команда визнала мене, як найкращого гравця клубу. Після цього сезону я поїхав в Дніпродержинську «Сталь». Мене запросив донедавна ще партнер по команді ФК "Миколаїв", а тоді вже тренер "Сталі" Володимир Мазяр. Нажаль, тоді пробувши в команді біля трьох місяців та всі збори, за два тижні до чемпіонату я дістав дуже важку травму і не зміг продовжити співпрацю з клубом. І повернувся вже в свій любимий ФК "Миколаїв" який мене з радістю прийняв назад. Але повернувся тільки за рік, так як травма забрала в мене біля 5-ти місяців. Потім попробував себе в Польщі, «Сава» Соніна. Деякий час грав за «Верес» Рівне. Знов сусідня Польща «Вільчанка», і назад в Миколаїв.
Корепендент: Нагадай ще раз, за які клуби ти виступав до ФК "Миколаїв" ?
Міліщук Назар: Це були "Каменяр" Дрогобич, "Галичина" Дрогобич, "Княжа" Львів, Східниця, Бурштин, Самбір, "Верес" Рівне, Польща "Сава" Соніна, та "Вільчанка".
Корепендент: Ти вже не перший рік у команді, як вона розвивається з кожним роком?
Міліщук Назар: Мені подобається стабільність цієї команди, все робиться з простотою і любов'ю до футболу. Тут ніколи не було задирання носа, керівництво завжди вміло знайти підхід до футболістів, завжди панувала щирість і теплота в колективі. Звісно, не було і без повишених тонів, але завжди порозуміння брало гору. Велика заслуга керівництва у збереженні клубу і цього результату, який ми маємо сьогодні. Попередні роки показали їх любов до футболу і велике терпіння.
Корепендент: Цьогорічна премєр-ліга стала сильнішою за попередні сезони?
Міліщук Назар: Я б так не сказав, на мою думку слабша.
Корепендент: З якими командами було важко грати?
Міліщук Назар: Матчі проти Соснівки та Демні.
Корепендент: Чому команда "забуксувала" на старті чемпіонту?
Міліщук Назар: Думаю, не було ще зіграності на полі, так як зимою в команду прийшло пару новачків, командна гра тільки формувалась.
Корепендент: Який матч став переломним у боротьбі за чемпіонство?
Міліщук Назар: Важко сказати, який поєдинок був переломним. Але після декількох переможних матчів у другому колі, було відчутно, що команда набрала обертів, стабільності та стала діяти більш впевнено. Всі зразу розуміли, що чепмпіонство в наших руках, головне не скидувати набраного темпу.
Корепендент: Як оціниш виступи команди у кубку України?
Міліщук Назар: В загальному оцінка позитивна. Можливо досвіду бракувало у виступах в цьому турнірі. Кожна гра була важлива і як показували ігри, боротьба була до останньої секунди. Але в підсвідомості всі розуміли, що головне завдання чемпіонство, і можливо команда була більш налаштована на чемпіонат області.
Корепендент: Чого забракло, щоб пройти Демню в 1/8 фіналу?
Міліщук Назар: Реалізації гольових моментів. Демня використала свої моменти на 99% а ми, на жаль, менше. Хоча, що в одній, що і в другій команді було достатньо можливостей. В деяких випадках підвела індивідуальна майстерність. А по грі команди не поступались одна одній.
Корепендент: Програний фінал кубка області, підвела реалізація?
Міліщук Назар: На жаль і тут так само не була використана реалізація своїх моментів. Могли ще в першому таймі перемагати 3-0, але такий він футбол. В одному матчі використовуєш напів момент, а в іншому з 5-ти можливих залітає нуль.
Корепендент: Матч за Суперкубок був принциповим?
Міліщук Назар: Думаю, що так. В спорті ніхто не любить програвати, і завжди чекаєш на реванш, щоб дати зрозуміти, що тепер твій час перемагати та доказати на даний момент хто поправу є сильніший. Але головне, щоб ці принципи не переходили поза межі спорту. Щоб в житті були всі друзі, рівні один перед одним і не задирали носа. Спорт це лише гра, розвага. А життя вимамагає поваги і любові один до одного.
Корепендент: Які матчі з цього сезону ти запамятав найбільше?
Міліщук Назар: Мені запам'ятались ігри, де була дуже сильна самовіддача команди, концентрація, боротьба за кожний клаптик поля. Це були гра з Теребовлею на виїзді, домашня гра з Виноградовом. Було сильне бажання перемогти, і гра за чемпіонство в Соснівці, тоді була цілковита віддача.
Корепендент: Ти не є нападником, але другий у списку бомбардирів команди, як так?
Міліщук Назар: Моє завдання на полі допомагати нападнику, і звісно я повинен бути близько до лінії атаки. Якщо я у відповідний момент знаходжуся там і виникає гольовий момент, я стараюсь його реалізувати. Ось і вийшло, що 9 разів був там де потрібно (сміється).
Корепендент: У ворота яких команд були твої найкрасивіші голи?
Міліщук Назар: Ми приймали Торчиновичі, тоді я забив третій гол головою з району
11-ї позначки, завершуючи атаку з правого флангу, м'яч влетів під перекладену в зону ближньої дев'ятки.
Корепендент: А які твої голи важливі для команди?
Міліщук Назар: Другий гол "Погоні" у Львові. Був складний і напружений матч за важливі три очки. Перемагаючи 0-1, другий гол дав змогу більш спокійно і розкутіше грати.
Корепендент: Конкуренція в команді висока, молодь швидко прогресує?
Міліщук Назар: Конкуренція підростає хороша, з часом ветеранам треба буде здавати позиції (сміється). Є багато молодих та хороших футболістів, які вже показали на що здатні. Залишилось тільки працювати над собою і вдосконалюватись. Наполегливе тренування обовязково принесе свої плоди. Це добре, що в нас є багато молодих гравців, ротація в команді дуже важлива річ.
Корепендент: Це твій найкращий сезон за останні роки?
Міліщук Назар: Цей сезон видався найуспішніший у ФК "Миколаїв", та й узагалом. Приємно стати чемпіоном, виграти суперкубок та й ще отримати кращого гравця області. Я щиро дякую всім людям, які причетні до клубу, за те, що вони подарували мені цей прекрасний та незабутній сезон перемог.
Корепендент: Підбий підсумки, що вдалось, а що ні?
Міліщук Назар: Вдалось майже все. Звичайно хотіли виграти кубок області та пройти дальше в кубку України.
Корепендент: Крім футболу, чим ще займаєшся?
Міліщук Назар: Крім футболу, ще футбол (сміється), готуюсь до наступного сезону. Бог дасть в свій час відповідне заняття, головне надіятись на Нього, а не на себе!
Корепендент: Передай кілька теплих слів для наших вболівальників.
Міліщук Назар: Вболівальникам хочу подякувати за дуже неймовірну підтримку цього сезону. Ви співучасники наших цьогорічних досягнень. А щоб добитися нових вершин в наступному сезоні, Вас має бути ще більше на трибунах.
Корепендент: Дякую тобі Назар за таке велике, цікаве та щире інтервю.
Міліщук Назар: Взаємно. Був дуже радий поспілкуватися.
Міліщук Назар: Щиро дякую! Секрету ніякого нема, думаю, що головне це підхід і ставлення до своєї роботи, мети, а успіх прийде. Роботу оцінюють в кінці її завершення, і якщо ти ставишся до неї не байдуже, то і її завершення буде виглядати згідно твого виконання. В Біблії написано так: І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям!
Корепендент: Розкажи про себе, звідки ти родом, де були твої перші кроки у футболі?
Міліщук Назар: Родом я з смт. Дубляни, Самбірського району. З шести років переїхав жити в Дрогобич, навчався у школі №2. Почав займатись футболом з восьми років у Дрогобицькій ДЮСШ, першим моїм тренером був Максимов Віктор Миколайович. Після ДЮСШ я почав грати за юнацьку команду «Нафтовик» Борислав, де тренером був Круп’як Дмитро Михайлович, це можна сказати теж один із перших моїх тренерів який працював у ДЮСШ разом із Максимовим Віктором Миколайовичом. Пам’ятаю, як після гри з Самбором – це була моя перша гра, в якій я вийшов на заміну у другому таймі, роздавали премію, я отримав дві гривні, на той час це був 2000 рік. Хто грав повний матч, отримував десять гривень, а основна команда отримувала, якщо не помиляюсь 200грн чи 300грн. Це була Перша ліга області, так як зараз Прем’єр-ліга. І запам’ятались слова тренера: колись будеш давати інтерв’ю, скажеш, що перша твоя премія була дві гривні. Ось його слова і виконую (сіміється). Потім, я вчився на другому курсі ДДПУ ім. Івана Франка у Дрогобичі, факультет фізичного виховання. Став чемпіоном області серед юнаків у 2004 році з командою "Каменяр" Борислав, а вже за рік, почав грати за основну команду "Галичина" Дрогобич. Потім деякий час за «Дубляни» смт. Дубляни з якого я родом, вони тоді виступали також у першій лізі області. А за деякий короткий час у «Княжій» разом із Богданом Хмизовим. Це була обласна команда при ФК "Львів", виступала у першості області. Тоді був шанс потрапити у дубиль ФК "Львів" коли вони виходили у Вищу лігу, але я вже не проходив по роках, на той час я мав вже 22 роки. Після, того потрапив у Східницю, і гравши там пів сезону поїхав у Бурштин який виступав у першій лізі України. Грав я там у сезоні 2009–2010 і 2010–2011. Потім Самбір, який виступав на аматори України. Після Самбора мене запросив Малик Василь Іванович в ФК «Миколаїв». Це був 2012 рік. Перший сезон в Миколаєві для мене був вдалим, забив 9 мячів виявилось, що став кращим бомбардиром в команді. А також на урочистому вечорі після сезону, команда визнала мене, як найкращого гравця клубу. Після цього сезону я поїхав в Дніпродержинську «Сталь». Мене запросив донедавна ще партнер по команді ФК "Миколаїв", а тоді вже тренер "Сталі" Володимир Мазяр. Нажаль, тоді пробувши в команді біля трьох місяців та всі збори, за два тижні до чемпіонату я дістав дуже важку травму і не зміг продовжити співпрацю з клубом. І повернувся вже в свій любимий ФК "Миколаїв" який мене з радістю прийняв назад. Але повернувся тільки за рік, так як травма забрала в мене біля 5-ти місяців. Потім попробував себе в Польщі, «Сава» Соніна. Деякий час грав за «Верес» Рівне. Знов сусідня Польща «Вільчанка», і назад в Миколаїв.
Корепендент: Нагадай ще раз, за які клуби ти виступав до ФК "Миколаїв" ?
Міліщук Назар: Це були "Каменяр" Дрогобич, "Галичина" Дрогобич, "Княжа" Львів, Східниця, Бурштин, Самбір, "Верес" Рівне, Польща "Сава" Соніна, та "Вільчанка".
Корепендент: Ти вже не перший рік у команді, як вона розвивається з кожним роком?
Міліщук Назар: Мені подобається стабільність цієї команди, все робиться з простотою і любов'ю до футболу. Тут ніколи не було задирання носа, керівництво завжди вміло знайти підхід до футболістів, завжди панувала щирість і теплота в колективі. Звісно, не було і без повишених тонів, але завжди порозуміння брало гору. Велика заслуга керівництва у збереженні клубу і цього результату, який ми маємо сьогодні. Попередні роки показали їх любов до футболу і велике терпіння.
Корепендент: Цьогорічна премєр-ліга стала сильнішою за попередні сезони?
Міліщук Назар: Я б так не сказав, на мою думку слабша.
Корепендент: З якими командами було важко грати?
Міліщук Назар: Матчі проти Соснівки та Демні.
Корепендент: Чому команда "забуксувала" на старті чемпіонту?
Міліщук Назар: Думаю, не було ще зіграності на полі, так як зимою в команду прийшло пару новачків, командна гра тільки формувалась.
Корепендент: Який матч став переломним у боротьбі за чемпіонство?
Міліщук Назар: Важко сказати, який поєдинок був переломним. Але після декількох переможних матчів у другому колі, було відчутно, що команда набрала обертів, стабільності та стала діяти більш впевнено. Всі зразу розуміли, що чепмпіонство в наших руках, головне не скидувати набраного темпу.
Корепендент: Як оціниш виступи команди у кубку України?
Міліщук Назар: В загальному оцінка позитивна. Можливо досвіду бракувало у виступах в цьому турнірі. Кожна гра була важлива і як показували ігри, боротьба була до останньої секунди. Але в підсвідомості всі розуміли, що головне завдання чемпіонство, і можливо команда була більш налаштована на чемпіонат області.
Корепендент: Чого забракло, щоб пройти Демню в 1/8 фіналу?
Міліщук Назар: Реалізації гольових моментів. Демня використала свої моменти на 99% а ми, на жаль, менше. Хоча, що в одній, що і в другій команді було достатньо можливостей. В деяких випадках підвела індивідуальна майстерність. А по грі команди не поступались одна одній.
Корепендент: Програний фінал кубка області, підвела реалізація?
Міліщук Назар: На жаль і тут так само не була використана реалізація своїх моментів. Могли ще в першому таймі перемагати 3-0, але такий він футбол. В одному матчі використовуєш напів момент, а в іншому з 5-ти можливих залітає нуль.
Корепендент: Матч за Суперкубок був принциповим?
Міліщук Назар: Думаю, що так. В спорті ніхто не любить програвати, і завжди чекаєш на реванш, щоб дати зрозуміти, що тепер твій час перемагати та доказати на даний момент хто поправу є сильніший. Але головне, щоб ці принципи не переходили поза межі спорту. Щоб в житті були всі друзі, рівні один перед одним і не задирали носа. Спорт це лише гра, розвага. А життя вимамагає поваги і любові один до одного.
Корепендент: Які матчі з цього сезону ти запамятав найбільше?
Міліщук Назар: Мені запам'ятались ігри, де була дуже сильна самовіддача команди, концентрація, боротьба за кожний клаптик поля. Це були гра з Теребовлею на виїзді, домашня гра з Виноградовом. Було сильне бажання перемогти, і гра за чемпіонство в Соснівці, тоді була цілковита віддача.
Корепендент: Ти не є нападником, але другий у списку бомбардирів команди, як так?
Міліщук Назар: Моє завдання на полі допомагати нападнику, і звісно я повинен бути близько до лінії атаки. Якщо я у відповідний момент знаходжуся там і виникає гольовий момент, я стараюсь його реалізувати. Ось і вийшло, що 9 разів був там де потрібно (сміється).
Корепендент: У ворота яких команд були твої найкрасивіші голи?
Міліщук Назар: Ми приймали Торчиновичі, тоді я забив третій гол головою з району
11-ї позначки, завершуючи атаку з правого флангу, м'яч влетів під перекладену в зону ближньої дев'ятки.
Корепендент: А які твої голи важливі для команди?
Міліщук Назар: Другий гол "Погоні" у Львові. Був складний і напружений матч за важливі три очки. Перемагаючи 0-1, другий гол дав змогу більш спокійно і розкутіше грати.
Корепендент: Конкуренція в команді висока, молодь швидко прогресує?
Міліщук Назар: Конкуренція підростає хороша, з часом ветеранам треба буде здавати позиції (сміється). Є багато молодих та хороших футболістів, які вже показали на що здатні. Залишилось тільки працювати над собою і вдосконалюватись. Наполегливе тренування обовязково принесе свої плоди. Це добре, що в нас є багато молодих гравців, ротація в команді дуже важлива річ.
Корепендент: Це твій найкращий сезон за останні роки?
Міліщук Назар: Цей сезон видався найуспішніший у ФК "Миколаїв", та й узагалом. Приємно стати чемпіоном, виграти суперкубок та й ще отримати кращого гравця області. Я щиро дякую всім людям, які причетні до клубу, за те, що вони подарували мені цей прекрасний та незабутній сезон перемог.
Корепендент: Підбий підсумки, що вдалось, а що ні?
Міліщук Назар: Вдалось майже все. Звичайно хотіли виграти кубок області та пройти дальше в кубку України.
Корепендент: Крім футболу, чим ще займаєшся?
Міліщук Назар: Крім футболу, ще футбол (сміється), готуюсь до наступного сезону. Бог дасть в свій час відповідне заняття, головне надіятись на Нього, а не на себе!
Корепендент: Передай кілька теплих слів для наших вболівальників.
Міліщук Назар: Вболівальникам хочу подякувати за дуже неймовірну підтримку цього сезону. Ви співучасники наших цьогорічних досягнень. А щоб добитися нових вершин в наступному сезоні, Вас має бути ще більше на трибунах.
Корепендент: Дякую тобі Назар за таке велике, цікаве та щире інтервю.
Міліщук Назар: Взаємно. Був дуже радий поспілкуватися.